Словарь української мови (1924)/прихиляти
| ◀ прихильно | Словарь української мови П прихиляти |
прихилятися ▶ |
|
Прихиля́ти, ля́ю, єш, сов. в. прихили́ти, лю́, лиш, гл. 1) Наклонять, наклонить къ чему, склонить, преклонять, преклонить. Вітрець шелесне та прихилить мені у віконце пахучий бузок. МВ. (О. 1862. III. 42). Не має де голови прихилить. Єв. Л. IX. 58. Їй нігде бідній було жить, головоньки на старість прихилить. Гліб. І не́ба їм прихили́в би. Готовъ все для нихъ сдѣлать. Св. Л. 18. Рад би я небо прихилити, та не хилиться. МВ. (О. 1862. III. 47). 2) Притворять, притворить. Прихили двері. 3) Склонять, склонить, расположить къ кому. Прихиляймо його до нас.