Словарь української мови (1924)/приходити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
приходити
Берлін: Українське слово, 1924

Прихо́дити, джу, диш, сов. в. прийти́, йду́, йдеш, гл. 1) Приходить, прійти. Коли це приходить до його лисичка та й питає. Рудч. Ск. I. 23. Прийшов до його отаман його, бере за рученьку, жалує його. Нп. Як лихоліття було, то прийшов чужоземець, татарин і ото вже на Вишгород б'є, а далі вже й під Київ підступає. ЗОЮР. I. 3. Прийшла звістка до милої, що милого вбито. Мет. 103. 2) Наступать, наступить, прійти. Ой як прийде ніч темненька, — я не можу спати. Чуб. V. 61. Що як прийде суботонька, — я змиюся й росчешуся. Нп. Прийшли літа, минулися, — я їх не лічила. Чуб. V. 360. Прийшло́ на ра́но, прийшло́ на ве́чір. Настало утро, насталъ вечеръ. Гн. I. 172. 3) — до па́м'яти. Приходить, прійти въ сознаніе. До смерти своєї до пам'яти не приходив. Драг. 86. 4) — на свій хліб. О дѣтяхъ малыхъ: начинать питаться не молокомъ матери, а иной пищей. ЕЗ. V. 123.