Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/причастник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
причастник
Берлін: Українське слово, 1924

Прича́стник, ка, м. 1) Тотъ, кто причащается. Багато причастників сьогодня було. Харьк. 2) Тотъ, кто причащаетъ. Господь зсилає до тебе причастника свого, в котрого запричастишся. Гн. II. 142.