Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/приштрикувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
приштрикувати
Берлін: Українське слово, 1924

Приштри́кувати, кую, єш, сов. в. приштрикну́ти, ну́, не́ш, гл. Прикалывать, приколоть, пригвоздить. Приштрикнув до землі як жабу. Полт. Взяв рожен і приштрикнув її у потилицю до землі. Грин. II. 163.