Словарь української мови (1924)/прищеплювати

by Борис Грінченко

◀ прищеплювання

Словарь української мови Борис Грінченко П прищеплювати

прищеплюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прище́плювати, люю, єш, сов. в. прищепи́ти, плю́, пиш, гл. Прививать, привить. Чуб. II. 186. Прищепив яблуню. Щепій прищепив віспу. Католицькі пани з нашими перевертнями усиловувались унію на Вкраїні прищепити. К. ЧР. 10.