Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/приязний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
приязний
Берлін: Українське слово, 1924

При́язни́й, а, е. 1) Расположенный, дружелюбный. Ти був батькові противніщий, а до його був батько приязніший. НВолын. у. 2) Любезный кому. Юрий славний, Богові святому приязний. Драг. 37.