Словарь української мови (1924)/приязно

by Борис Грінченко

◀ приязність

Словарь української мови Борис Грінченко П приязно

приязнувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

При́язно, нар. 1) Привѣтливо, любезно, пріязненно. 2) Искренно. Стали приязно прохать, щоб він їм росказав. О. 1862. VI. 60. Чого маленькому мені тоді так приязно молилось? Шевч. 404. Ум. Приязне́нько. Живемо ми оттакеньки приязненько собі та любо. МВ. I.