Словарь української мови (1924)/пробуркувати
| ◀ пробуркати | Словарь української мови П пробуркувати |
пробуркуватися ▶ |
|
Пробу́ркувати, кую, єш, сов. в. пробу́ркати, каю, єш, гл. Пробуждать, пробудить. Пробуркав у серці в його зненависть. Полт.
| ◀ пробуркати | Словарь української мови Борис Грінченко П пробуркувати |
пробуркуватися ▶ |
|
Словарь української мови — П
пробуркувати
Борис Грінченко
1924
Пробу́ркувати, кую, єш, сов. в. пробу́ркати, каю, єш, гл. Пробуждать, пробудить. Пробуркав у серці в його зненависть. Полт.