Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пробуртити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пробуртити
Берлін: Українське слово, 1924

Пробурти́ти, чу́, ти́ш, гл. Просверлить, пробуравить. Ось шрами, а ось-де куля пробуртила ногу. Мкр. Н. 27.