Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проводити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проводити
Берлін: Українське слово, 1924

Прово́дити, джу, диш, сов. в. провести́, веду́, де́ш, гл. Проводить, провожать, провести. Котилася зірка з неба та впала додолу: ой хто мене молодую проведе додому? Проводь, проводь, козаченьку, проводь, не барися. Нп.