Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проворний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проворний
Берлін: Українське слово, 1924

Прово́рний, а, е. Проворный, быстрый, ловкій. На лихо здався він проворний, завзятійший од всіх бурлак. Котл. Ен. I.