Словарь української мови (1924)/провчати

by Борис Грінченко

◀ провулок

Словарь української мови Борис Грінченко П провчати

пров'язь ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Провча́ти, ча́ю, єш, сов. в. провчи́ти, вчу́, вчи́ш, гл. Проучать, проучить. У нас не попадайся, зараз провчимо. Ось потривай, жінко, — я його провчу. Рудч. Ск. I. 180. См. Проучити.