Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/провчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
провчати
Берлін: Українське слово, 1924

Провча́ти, ча́ю, єш, сов. в. провчи́ти, вчу́, вчи́ш, гл. Проучать, проучить. У нас не попадайся, зараз провчимо. Ось потривай, жінко, — я його провчу. Рудч. Ск. I. 180. См. Проучити.