Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/провіяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
провіяти
Берлін: Українське слово, 1924

Прові́яти, ві́ю, єш, гл. Провѣять (зерно). А що ж тут міркувать? Не полінуйсь провіять, — сказала Хівря тут, — в мішечки позсипай. Г.-Арт. (О. 1861. III. 93).