Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прогнивати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прогнивати
Берлін: Українське слово, 1924

Прогнива́ти, ва́ю, єш, сов. в. прогни́сти и прогни́ти, гнию́, є́ш, гл. Прогнивать, прогнить.