Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проголювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проголювати
Берлін: Українське слово, 1924

Прого́лювати, люю, єш, сов. в. проголи́ти, лю́, лиш, гл. Пробривать, пробрить. Патер з проголеним тімням. Стор. МПр. 44.