Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прогортати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прогортати
Берлін: Українське слово, 1924

Прогорта́ти, та́ю, єш, сов. в. прогорну́ти, ну́, неш, гл. Раздвигать, раздвинуть, отворачивать; прогребать, прогресть, прочистить. Ой то перепілочка, ой мала невеличка, ой по полю літає, ой комиш прогортає. Чуб. V. 22. Вуса прогортає. Св. Л. 202. Я сніжок прогорну. Мил. 192. Я солому прогортаю, зерняти шукаю. Грин. III. 166.