Словарь української мови (1924)/прогризати

by Борис Грінченко

◀ прогреміти

Словарь української мови Борис Грінченко П прогризати

прогризатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прогриза́ти, за́ю, єш, сов. в. прогри́зти, зу́, зе́ш, гл. Прогрызать, прогрызть. Так не проклята, мишва! Глянь, яку дірку прогризли! Черниг. у.