Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прогрішати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прогрішати
Берлін: Українське слово, 1924

Прогріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. прогріши́ти, шу́, ши́ш, гл. Погрѣшать, погрѣшить. Що ж єм прогрішив, о що тя питаю, ти ж сама знаєш, як тя кохаю. Гол. I. 349.