Словарь української мови (1924)/прогрішати
| ◀ прогріх | Словарь української мови П прогрішати |
прогрішатися ▶ |
|
Прогріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. прогріши́ти, шу́, ши́ш, гл. Погрѣшать, погрѣшить. Що ж єм прогрішив, о що тя питаю, ти ж сама знаєш, як тя кохаю. Гол. I. 349.