Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прогугнити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прогугнити
Берлін: Українське слово, 1924

Прогугни́ти, ню́, ни́ш, прогугня́віти, вію, єш, гл. Произнести въ носъ, прогнусявить. „Спасибі, пани молодці!“ прогугнив Кривоніс. Стор. МПр. 130.