Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/продзвонити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
продзвонити
Берлін: Українське слово, 1924

Продзвони́ти, ню́, ниш, гл. Прозвонить. Гарбузом продзвонила, редькою прокадила, отут лежи, вражий сину, в ямі. Чуб. V. 797.