Словарь української мови (1924)/продирати

by Борис Грінченко

◀ продимлятися

Словарь української мови Борис Грінченко П продирати

продиратися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Продира́ти, ра́ю, єш, сов. в. проде́рти, деру́, ре́ш, гл. Продирать, продрать. Лізе на хату, продер стріху та й лапає в те місце, де сало висіло. Рудч. Ск. I. 193. Не продереш очі, то продереш калитку. Ном. № 9970.