Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/продрімати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
продрімати
Берлін: Українське слово, 1924

Продріма́ти, ма́ю, єш, гл. 1) Продремать. Продрімав пів ночі, а заснути таки не дали. Потерять, утратить изъ-за дремоты. Мнж. 112. 2) Задремать. Зробив він собі на тій яблоні тернову постіль: як ся продрімат, то ся уколе. Драг. 263.