Словарь української мови (1924)/прозивати

by Борис Грінченко

◀ прозеленуватий

Словарь української мови Борис Грінченко П прозивати

прозиватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прозива́ти, ва́ю, єш, сов. в. прозва́ти, зву́, зве́ш, гл. Прозывать, прозвать. Не знає, як і батька її звуть і прозивають. Кв. Царські слуги прозвали його Незнайком. Рудч. Ск. I. 106.