Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прозирати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прозирати
Берлін: Українське слово, 1924

Прозира́ти, ра́ю, єш, сов. в. прозирну́ти, ну́, не́ш, гл. Прозирать, прозрѣть, проникать, проникнуть зрѣніемъ. Ти у небо прозираєш і в землю глибоко. К. Досв. 78. Ледві-ледві опівночі серцем прозираю. Шевч. 263. Хто ж із них прозирнув глибше в історичню правду? К. ХП. 40.