Словарь української мови (1924)/прозорий

by Борис Грінченко

◀ прозірність

Словарь української мови Борис Грінченко П прозорий

прозористий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прозо́рий, а, е. Прозрачный. Світ проходить крізь скло, бо воно прозоре. Ком. II. 42. Поділ, втягаючись рогом у Дніпро, неначе плавав на синій тихій прозорій воді з своїми церквами й будинками. Левиц. Пов. 4.