Словарь української мови (1924)/прозір
| ◀ прозімувати | Словарь української мови П прозір |
прозірний ▶ |
|
Прозі́р, зо́ру, м. 1) Отверстіе въ крышѣ для прохода дыма и пр. Шух. I. 110, 174. 2) Просвѣтъ, дыра между сложенными бревнами. Клади дрова щільніш, а то прозір великий. Волч. у. 3) Дурной глазъ, взглядъ, отъ котораго приключается болѣзнь, сглазъ. Мил. М. 36, 40.