Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прокаратати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прокаратати
Берлін: Українське слово, 1924

Прокарата́ти, та́ю, єш, гл. Прожить. Як довгий вік прокаратаєш. Г.-Арт. (О. 1861. III. 112).