Словарь української мови (1924)/проклювати
Зовнішній вигляд
◀ проклінниця | Словарь української мови П проклювати |
проклясти ▶ |
|
Проклюва́ти, клюю́, є́ш, гл. Проклевать. Гусак: „Одчини, луплене теля!“ — „Не одчиню“. — „Ну, носом проклюю“. Рудч. Ск. I. 40.