Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проклювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проклювати
Берлін: Українське слово, 1924

Проклюва́ти, клюю́, є́ш, гл. Проклевать. Гусак: „Одчини, луплене теля!“ — „Не одчиню“. — „Ну, носом проклюю“. Рудч. Ск. I. 40.