Словарь української мови (1924)/пролежати

by Борис Грінченко

◀ пролев

Словарь української мови Борис Грінченко П пролежати

пролетіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Проле́жати, жу, жиш, гл. 1) Пролежать. Ніч настане, — я в слізоньках пролежу. Чуб. V. 467. Ляже в садку та цілісінький день і пролежить нерухомо. МВ. II. 8. 2) Продавить, лежа. Моя тобі зброя кілочка не вломить, я сам молод ліжка не пролежу. Чуб. V. 63.