Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проломити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проломити
Берлін: Українське слово, 1924

Проломи́ти, млю́, миш, гл. Проломить. Кругом хату обступили, самі двері проломили. Чуб. V. 968.