Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/променіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
променіти
Берлін: Українське слово, 1924

Промені́ти, ні́є, гл. безл. Сіять, испуская лучи. Всміхнулася, як споглянула — так же бо променіло з очей хороших, — відрада сама. МВ. III. 37.