Словарь української мови (1924)/проминати
| ◀ промимрити | Словарь української мови П проминати |
промисел ▶ |
|
Промина́ти, на́ю, єш, сов. в. промину́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Проходить, пройти мимо, миновать. Не по правді, мій милий, зо мною живеш, що проминаєш мої ворітонька, до иншої йдеш. Чуб. V. 180. 2) Пропускать, пропустить. — А чому ж ти тут квіточки не нашила? — Не вгледіла, та й проминула. Я ось завернусь та нашию. Черниг. г.