Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/промито

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
промито
Берлін: Українське слово, 1924

Про́мито, та, с. Высокая пошлина. Платять важке промито замісь легшого мита. К. Кр. 19. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі торги заорандували, да брали мито-промито. АД. I. 21.