Словарь української мови (1924)/промито
| ◀ промитий | Словарь української мови П промито |
промишляти ▶ |
|
Про́мито, та, с. Высокая пошлина. Платять важке промито замісь легшого мита. К. Кр. 19. Іще ж то жиди-рандарі у тому не перестали: на славній Україні всі козацькі торги заорандували, да брали мито-промито. АД. I. 21.