Словарь української мови (1924)/промогти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
промогти
Берлін: Українське слово, 1924

Промогти́, можу́, жеш, гл. Мочь, быть въ состояніи. Як би промогли, — аж не знати що (зробили-б). Драг. 178.