Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/промокати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
промокати
Берлін: Українське слово, 1924

Промока́ти, ка́ю, єш, сов. в. промо́к(ну)ти, ну, неш, гл. Промокать, промокнуть. Пан промок та й замерз. Рудч. Ск. II. 75.