Словарь української мови (1924)/проміння

by Борис Грінченко

◀ промінне

Словарь української мови Борис Грінченко П проміння

промінь ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Промі́ння, ня, с. соб. Лучи. Сонце… сипнуло промінням по росяних травах. К. ХП. 23. Зійшов місяць і вдарив ясним промінням по білих хатах. МВ. I. 39.