Словарь української мови (1924)/пронидіти
| ◀ пронести | Словарь української мови П пронидіти |
пронизати ▶ |
|
Прони́діти, дію, єш, гл. Проскучать; просидѣть безъ дѣла. Він ходів зо два там просидів, а мабуть би і більш пронидів, як би його враг не спіткав. Котл. Ен. I. 26.