Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пронняти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пронняти
Берлін: Українське слово, 1924

Проння́ти, йму́, ме́ш, гл. = Проняти. Наче ножем пронняла Христю наскрізь. Мир. Пов. II. 78.