Словарь української мови (1924)/проносити

by Борис Грінченко

◀ пронос

Словарь української мови Борис Грінченко П проносити

проноситися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Проно́сити, шу, сиш, сов. в. пронести́, су́, се́ш, гл. 1) Проносить, пронести. Рудч. Ск. I. 6́9. 2) Слабить, прослабить.

Проноси́ти, шу́, сиш, гл. Проносить (одежду, обувь). Як зачуєш, ненько, що я тут прилежу, то дай моій подруженці проносить одежу. Грин. III. 559.