Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проносити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проносити
Берлін: Українське слово, 1924

Проно́сити, шу, сиш, сов. в. пронести́, су́, се́ш, гл. 1) Проносить, пронести. Рудч. Ск. I. 6́9. 2) Слабить, прослабить.

Проноси́ти, шу́, сиш, гл. Проносить (одежду, обувь). Як зачуєш, ненько, що я тут прилежу, то дай моій подруженці проносить одежу. Грин. III. 559.