Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проорати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проорати
Берлін: Українське слово, 1924

Проора́ти, рю́, ре́ш, гл. Пропахать. Виїхали на поле, хлоп'я взяло та й проорало навхрест. Грин. I. 72.