Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пропудити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пропудити
Берлін: Українське слово, 1924

Пропу́дити, джу, диш, гл. Прогнать. Вітер дощ пропудить. Чуб. I. 239.