Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прорубувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прорубувати
Берлін: Українське слово, 1924

Прору́бувати, бую, єш, сов. в. проруба́ти, ба́ю, єш, гл. Прорубывать, прорубить. Прорубує тернову огорожу. К. Іов. 11. Прорубай вікно; щоб видно було. Чуб.