Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прорікати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прорікати
Берлін: Українське слово, 1924

Проріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. проректи́, речу́, че́ш, гл. Изрекать, говорить, сказать. Порано ще, панове громадо, прорікати слово остатнє про Тараса. К. (О. 1861. VI. 28). Не прорік ні слова. Г. Барв. 28. Вдово небого, прорік я слово, чи багато дітей маєш? Чуб. V. 820.