Словарь української мови (1924)/прорікати
Зовнішній вигляд
◀ прорік | Словарь української мови П прорікати |
проріст ▶ |
|
Проріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. проректи́, речу́, че́ш, гл. Изрекать, говорить, сказать. Порано ще, панове громадо, прорікати слово остатнє про Тараса. К. (О. 1861. VI. 28). Не прорік ні слова. Г. Барв. 28. Вдово небого, прорік я слово, чи багато дітей маєш? Чуб. V. 820.