Словарь української мови (1924)/просо

by Борис Грінченко

◀ проснутися

Словарь української мови Борис Грінченко П просо

просокотати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Про́со, са, с. Просо. Ой на горі просо, під горою жито. Мет. 103. Він знай на печі в просі. Рудч. Ск. II. 78. 2) Проса́. Поля засѣянныя просомъ. 3) Про́со ди́ке. Раст. Amaranthus laudatus L. Вх. Пч. I. 8. 4) Про́со туре́цьке. Раст. а) = Просо дике. Вх. Пч. I. 8. б) Sorghum vulgare. Херс. 5) Про́со, про́со сіяти. Родъ игры (въ двухъ варіантахъ). Ив. 66, 75. О. 1861. XI. Св. 36. Маркев. 74. Чуб. III. 65. Ум. Прісце́. Іще то не біда, як у просі лобода, а оттоді біда, як ні прісця, ні лободи. Ном. № 14310.