Словарь української мови (1924)/просто

by Борис Грінченко

◀ простник

Словарь української мови Борис Грінченко П просто

простовисний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Про́сто, нар. 1) Просто, безъ затѣй. Рудч. Ск. I. 150. Сказати просто: вмер, та й годі. Гліб. Він так мальовав собі просто, абияк. Кв. 2) Прямо. Пливи… під темний луг просто. Чуб. V. 342. Простяглись дві дороги: одна просто, а друга пішла у праву руку. Стор. Іде… пані, та просто до їх у двір. Рудч. Ск. II. 64. 3) Противъ, напротивъ, насупротивъ. Хата його стоїть просто церкви. Борз. у.