Словарь української мови (1924)/просторо

by Борис Грінченко

◀ просторікуватий

Словарь української мови Борис Грінченко П просторо

просторонище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Про́сторо, нар. 1) Просторно. Ти казав — тісно буде, аж воно зовсім просторо. Харьк. 2) Подробно, обширно, обстоятельно (излагать). О. 1862. I. 75.