Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/простота

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
простота
Берлін: Українське слово, 1924

Просто́та, ти, ж. 1) Простота. Щось і блявкнув з простоти. К. ЧР. 28. Світ простоти і покою — стародавній заповіт. Щог. Сл. 99. 2) Простой народъ. О. 1862. I. 57. Ні, зникнете ви, горді духи, почезнете, як і простота. К. Псал. 192. Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють. К. Псал. 283. 3) Неучъ; наивный человѣкъ. Левиц. I. 215.