Словарь української мови (1924)/простромлювати

by Борис Грінченко

◀ простромити

Словарь української мови Борис Грінченко П простромлювати

простругати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Простро́млювати, люю, єш, сов. в. простроми́ти, млю́, миш, гл. Ногу… так і простромив шаблюкою. Драг. 207. От-от бугай настигне, от-от простроме рогом наскрізь Максимову спину. Мир. ХРВ. 129. 2) Просовывать, просунуть. Простромив голову в двері. Радом. у.