Словарь української мови (1924)/проступок

by Борис Грінченко

◀ проступитися

Словарь української мови Борис Грінченко П проступок

простьобати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Про́ступок, пку, м. 1) Прегрѣшеніе, вина. Перед Господом Богом грішимо всілякими проступками, — всілякими гріхами. ЕЗ. V. 102. Підвести кого на проступок. Котл. МЧ. 427. 2) Проходъ. Він мені що далі, то все більше проступку не дає, а я втікаю, ховаюсь од його. Г. Барв. 394.