Словарь української мови (1924)/простір

by Борис Грінченко

◀ простіненько

Словарь української мови Борис Грінченко П простір

простірний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прості́р, то́ру, м. 1) Просторъ. Рівняєш ратаєві ниву і простором благословляєш. К. Псал. 144. Душа потребує простору, жада волі. Св. Л. 294. Свободное, незанятое мѣсто. Приймаю солому з току, бо син привезе снопи, — щоб був простір. Рк. Левиц. 2) и мн. Пространство.